Домашні завдання у сучасній школі: розглядаємо закордонний досвід з оглядом на вітчизняні вимоги.

Прийти зі школи та одразу почати займатися улюбленими справами ­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­– мрія багатьох учнів. Проте це не завжди можливо, адже спочатку школярам доведеться виконати домашнє завдання, до того ж не з одного предмета, а з 5-6. І далеко не всі з них є улюбленими. А якщо окрім школи дитина додатково відвідує гуртки чи секції?

Зрозуміло, що від такого стану речей школярі не в захваті. Більше того, батьки також все частіше говорять про те, що практика домашніх завдань є застарілою і потребує змін. Питання про необхідність домашніх завдань набуло широкого розголосу. Під час палких дебатів було зламано чимало списів, кожна сторона навела багато аргументів, і всі вони мають право на життя.

Аргументи «за»

Прибічники домашніх завдань наголошують на тому, що вони:

  • привчають дітей до самостійної роботи;
  • допомагають закріпити отримані під час уроку знання;
  • розвивають уміння правильно розподіляти свій час;
  • дозволяють підготуватися до засвоєння нового матеріалу та виробити потрібні навички.

Також регулярне виконання домашніх завдань певним чином допомагає школярам вчитися долати внутрішні конфлікти (обирати між «хочу» і «треба»), розвиває пам’ять і творчі здібності.

Аргументи «проти»

Представники протилежного табору говорять, що домашні завдання:

  • занадто складні та об’ємні, тому дітям доводиться займатися весь вечір;
  • нецікаві, а отже про розвиток творчих здібностей не може йти мови;
  • забирають час, який діти могли б провести з батьками і друзями.

До того ж, батьки учнів зауважують, що інколи вчителі задають певні теми на домашнє опрацювання, бо не встигають викласти весь матеріал під час уроку. Також вони говорять про те, у всьому світі існує тенденція відмови від виконання домашніх завдань. Чому б Україні її не підтримати?

Ситуація за кордоном

Те, що закордонні школи відмовляються від домашніх завдань, не зовсім вірно. Так, деякі навчальні заклади дійсно можуть прийняти таке рішення, але частіше це стосується шкіл, у яких діти проводять майже весь день. У такому випадку вони виконують домашню роботу у класі під наглядом учителя. Взагалі ж усе залежить від традицій країни, керівництва навчальних закладів та конкретних педагогів.

  1. У Британії було вирішено відмовитися від практики домашніх завдань, але лише у початковій школі. Потім діти переходять до старшої ланки, де на виконання завдань вдома відводиться близько 2-3 годин на день. Варто зазначити, що звикають до цього школярі не одразу.
  2. В Італії нормативів щодо обсягу домашніх завдань не існує, тому крайнощі тут не рідкість. Так, у деяких школах завдань практично немає, а подекуди їх настільки багато, що діти взагалі нічого не встигають і вимушені скніти над підручниками до глибокої ночі.
  3. У Бразилії вважається, що діти мають займатися вдома не більше 2-х годин на добу, на основі цього і формується перелік домашніх завдань.
  4. У Греції учні витрачають на виконання уроків близько 5 годин на тиждень, але майже всі діти після школи відвідують різноманітні додаткові заняття, без яких, як вважається, неможливо вступити до вищого навчального закладу.
  5. У США навантаження на школярів відрізняється в залежності від політики штату, але дослідження говорять про те, що 50% учнів справляються з домашньою роботою за годину, а 25% взагалі їх не задають. Більше двох годин на день вдома займається лише кожен десятий американський учень, й лише у старшій школі.
  6. У Фінляндії вдома взагалі не треба нічого вивчати, все робиться у школі. Проте фінські вчителі намагаються стимулювати дітей до самоосвіти, тому школярі у вільній час активно користуються бібліотеками та навчальними інтернет-ресурсами.

Як бачите, про повну відміну домашніх завдань поки не йдеться. А в Японії та Південній Кореї навантаження настільки великі, що школярам просто нема коли гуляти та спілкуватися з однолітками. Більше того, у старших класах учні навіть сплять приблизно 5 годин на добу. Така працьовитість пояснюється просто: вступити до вищих навчальних закладів у цих країнах вкрай важко, тому навчання ще з початкової школи перетворюється на жорстоке змагання.

Українські норми

Згідно з нормами, встановленими Міністерством освіті і науки України, починати давати домашні завдання можна тільки з 2-го класу, при чому дитина має витрачати на виконання близько 40 хвилин. У третьому класі учні мають вкладатися максимум у 70 хвилин, у четвертому – у 90.

Учні 5-6 класів повинні отримувати завдання, з якими можна впоратися за 2,5 години, у 7-9 класах – за 3 години, у 10-11 – максимум за 4 години. Більше того, задавати учням роботу на вихідні, канікули чи у святкові дні заборонено.

Чи всі вчителі притримуються цих вимог? Ні. Тому і виникають суперечки, які неабияк збурюють соціальні мережі. Батьки скаржаться, що аби виконати всі завдання, треба сидіти разом з дитиною за підручниками до пізньої ночі. Звісно, у такому випадку учень перевтомлюється і вже не цікавиться ані шкільним навчанням, ані власними захопленнями. Діти постійно знаходяться у стані стресу, стають менш уважними, починають хворіти, а потім ще сваряться з батьками і вчителями.

До речі, згідно з даними, наведеними у книзі відомих австралійських вчених Майка Хослея та Річарда Волкера «Реформування домашнього завдання: практики, навчання і політики», виконання домашніх завдань майже не впливає на академічну успішність. Для учнів 1-6 класу вони не мають жодних переваг, а корисними стають лише з 7 класу.

Чи відмовлятися від домашніх завдань взагалі? Це питання дискусійне, але з огляду на досвід інших країн можна сказати, що повна відмова теж не є оптимальним варіантом. Зрештою, всі перш за все пішли шляхом зменшення обсягу робіт, а їх повне виключення має місце лише у початковій школі. У середній та старшій школі домашні завдання потрібні, але вони не мають бути надто складними, об’ємними чи нецікавими.

Закордонні експерти говорять про те, що завдання, які діти виконують вдома, мають перш за все розвивати самостійність, незалежність, відповідальність та впевненість у своїх силах. Більше того, учням треба мати можливість самостійно обирати теми для опрацювання, а також види і методи роботи. В цих умовах кожен зможе показати на що він здатний. А от залучати до виконання завдань батьків зовсім не треба, бо дитина має вчитися працювати самостійно.

Звісно, саме вчитель має визначати обсяг та кількість домашніх завдань, адже він як ніхто знає особливості програми та здібності учнів. Краще зробити ставку на нестандартні методи та форми роботи, які зацікавлять учнів настільки, що вони самі захочуть дізнатися якомога більше.

Підписуйтесь на нас у Telegram https://t.me/naurok
Дякуємо! Ми будемо тримати Вас в курсі!
Поширити у соціальних мережах
facebook viber telegram Twitter